5 грудня 2017 р. у конференц-залі нашої академії відбулася чергова віртуальна подорож у педагогічне минуле із серії "Уроки видатних особистостей" за участі студентів психолого-педагогічного факультету академії та  коледжу, фахівців бібліотеки та працівників навчально-методичного відділу. Захід був присвячений до 80-річчя від дня народження Олександра Антоновича Захаренка, великого педагога, заслуженого учителя України  та 305-ї річниці від дня народження французського абата Шарля-Мішеля де Л'епе, основоположника педагогічної  системи навчання глухих мімічним методом.

Ви чуєте, як дощ шумить краплинами?

Як дзвони кличуть на молитву в храм.

Ви відчуваєте себе щасливими,

Що звуки світу всі доступні вам.

Прислухайтесь, мелодія чарує,

Навколо спів пташиний, срібний сміх.

А поруч ті, хто звуків цих не чує,

Лиш серцем прислухається до них...

 

 


Люди з порушенням слуху є особливою групою соціуму, оскільки у них немає можливості повноцінного спілкування з навколишнім середовищем. Адже слух є засобом сприйняття світу, який наповнюють різні звуки: сміх і голос людей, шелест листя і спів птахів. За статистикою, на порушення слуху страждає кожна дев'ята людина на планеті. Його втрачають внаслідок травм, хвороб або вроджених вад. Та потреба в спілкуванні не відпадає... тож рятівним колом для нечуючих людей стала жестова мова.

 

Жестова мова — самостійна мова, що складається з комбінації жестів, кожен з яких створюється руками в поєднанні з мімікою, формою або артикуляцією губ, а також у поєднанні з положенням корпусу тіла. Така мова здебільшого використовується в культурі глухих з метою комунікації. Її також використовують люди без порушення слуху, зазвичай це перекладачі жестової мови, котрі є проміжною ланкою між світом звуків та нечуючими людьми. 

Однією з хибних думок про жестову мову є думка, що жестові мови якимсь чином залежать від словесних (звукових і писемних) мов або походять від них, що ці мови були створені чуючими людьми, однак це не так. Також часто за жестові мови сприймається дактилювання букв (яке насправді використовується в жестових мовах лише для виголошення власних та географічних назв, а також деяких специфічних термінів, взятих зі словесних мов), кальковане жестове мовлення або жестове артикулювання, що використовується здебільшого чуючими людьми для передачі інформації жестами, граматично та ідентично словесній мові.

Насправді ж, жестові мови майже повністю незалежні від словесних і вони продовжують розвиватися: з’являються нові жести, відмирають старі — і найчастіше це мало пов’язано з розвитком словесних мов. Кількість жестових мов у країні не пов’язана з кількістю в ній словесних мов. Навіть в одній країні, де є кілька словесних мов, може бути єдина загальна жестова мова, а в деяких країнах навіть з однією словесною мовою можуть співіснувати кілька жестових.

Найважливішим поштовхом до розвитку і поширення жестових мов на території цілих держав стало виникнення в кінці XVIII ст. навчально-виховних цент­рів для дітей з порушеннями слуху: у Франції — під керівництвом абата Шарля Мішеля де Лепе, в Німеччині — під керівництвом Семюеля Гейніке. Основ­не завдання сурдопедагоги того часу бачили в тому, щоб діти могли опановувати писемну форму відповідних мов. Однак основною мовою навчання були природні жестові мови, що з’явилися в національних спільнотах глухих. На їх базі стали штучно створювати жестову інтерпретацію французької (і німецької) мов.

Джерело інформації: https://ourlife.in.ua/video/2473-mova-yaku-bachish-ochima-a-chuyesh-sercem.html 

 

абат Шарль-Мішель де Л'епе

25 листопада 1712 р. народився Шарль-Мішель де Л'епе — основоположник педагогічної системи навчання глухих мімічним методом та засновник Парижського інституту глухих.

У 1760 р. на свої кошти він відкриває школу для глухонімих, яка стала першою масовою формою навчання глухих. Абат де Л'епе навчав глухих безкоштовно, а найбідніших навіть забезпечував засобами для існування. 

Про життя і педагогічну діяльність неймовірної людини, гуманіста, філантропа, сурдопедагога Шарля-Мішеля де Л'епе розповіла у своєму відеофільмі "Батько глухих" Наталія Павлівна Чернишенко, провідний бібліотекар академії. 

Франція у повному обсязі оцінила філантропічну і педагогічну діяльність Шарля-Мішеля де Л'епе. Ця оцінка міститься у крилатих словах "Коли ми говоримо "розум Франції", ми згадуємо Вольтера", коли ми говоримо "почуття Франції", ми згадуємо Руссо, коли ми говоримо "совість Франції", ми згадуємо Шарля де Л'епе".

 

Про педагогічну систему навчання глухих мімічним методом, засновану абатом де Л'епе та про його погляди на навчання і виховання дітей з недоліками слуху доповіли Довгопол Анастасія і Сіденко Марія, студентки 31СП групи факультету соціально-педагогічних наук та іноземної філології.

 


Наприкінці віртуальної подорожі  Катерина Анатоліївна Дмитренко, керівник навчально-методичного відділу,  звернула увагу на актуальність теми і необхідність інклюзивної освіти для нечуючих дітей та дітей з вадами слуху. Присутні із задоволенням змогли ще раз переконатися що мова глухих схожа на чарівний танець рук переглянувши відеокліп "Мить" відомої групи "Океан Ельза" у супроводі сурдоперекладу волонтера Недільної школи для людей з розладами слуху "Чути серцем" Ніки Прохорчук.